Чи замислювались ви колись над тим, що слова, сказані у запалі, можуть стати для когось останніми? Чи бажали колись обернути час назад, аби прожити ту саму мить ще раз та все виправити? Сьогодні життя має зовсім іншу швидкість і набуваємо ми так само стрімко, як і втрачаємо. Кожень день варто жити як останній і це ніяк не пов’язано з війною. Люди помирають щодня, не тільки від куль та ракет. Ми не маємо права дозволяти собі бути більш уважними, більш терплячими, більш люблячими колись потім . Бо немає ніякого «потім», немає безлічі шансів. В нас є тільки «сьогодні». Тому живіть сьогодні! Любіть сьогодні, аби потім не марити спогадами і не корити себе за те, чого не відбулось.