Художній мат (18+) - його формат

У п’ятницю в Палаці молоді та студентів зачитав свої п’єси один з найпровокативніших сатиричних авторів в Україні Лесь Подерв'янський. Вхід – лише дорослим. Нецензурною лексикою наповнений кожен твір письменника. Але на диво, слова влучно попадають у самісіньку «десятку». Висміяти проблеми нашого суспільства для Леся як пальчиком чиркнути. Не цурається автор ні інтелектуального гострого слівця, ні добрячого такого «матерщинного ляпаса».

На виступ Леся Подерв'янського зібралося небагато криворіжців. Можливо, тому що мало хто у місті знає про його творчість, чи то через високу ціну на квитки (150-450 гривень). Ну і його подекуди аж занадто «колоритні» твори з «художніми матюками» приваблюють  не всіх людей. Не беремося судити.

П’єси Леся  – це суміш брутальності, здорового глузду (іноді не дуже здорового), політичного стьобу та різноманітних алегорій. Його твори – прихована суржиком іронія та неприкрита їдка сатира. Про нього говорять, що він автор українського андеграунду. 

Фішка Леся саме у грі з «народним» словом, завдяки чому йому вдається донести до читача усі перепитії реальності минулого, теперішнього, подекуди й майбутнього. Тут навіть нецензурщина і суржик несподівано виявляються самостійною цінністю.

Леся слухали у радянські часи на магнітофонах, зараз у мережі інтернет. Недаремно, певно, його чорний гумор та абсурдність у творах читають та слухають ось вже близько 40-ка років. Щось таки людей «зачіпає».

Не всі знають письменника ще й як видатного художника. Мабуть вже по крові передалося. Його дід та батько навчили малого Леся малювати.

У 1976 році він закінчив Київський державний художній інститут, а з 1980 року є представником Спілки художників України. Протягом 30-ти років бере участь у різноманітних виставках. Картини зберігаються Національному художньому музеї у Києві, а також у приватних колекціях України, Росії, Німеччини, США, Швеції.

Багато людей дивуються його дисонансом між філософськими художніми роботами та літературною творчістю. У художника та водночас письменника є така відповідь: 

Більше 90% людей мислять вербально. Тому головні меседжі – це все-таки через слово, літературу.

А художник… Малий відсоток мислить образами. Тому це несумісні речі. Література була і буде завжди популярнішою, ніж живопис».

А ось літературою Лесь Подерв'янський зацікавився під час служби у армії, де у листах до друзів почав писати історії з комічними персонажами. В кінці 1970-х почав писати п'єси, до теперішнього часу написав понад 50 п'єс. Також він автор сценаріїв, оповідань, статей, віршів.

Чого-чого, а колоритності у його змалюванні сучасних проблем нашого суспільства не займати. Леся, здається, взагалі не виснажує описувати радянські реалії («Цікаві досліди», «Утопія», «Дохуя масла»), життя богеми («Піздєц», «Місце встрєчі ізменіть ніззя, блядь!», «Сноби», «Нірвана…»), міжнаціональні конфлікти («Кацапи», «Гамлєт, або Феномен дацького кацапізму»), абсурдність життя («Рух життя або Динамо», «Іржик»).

У 2006 році в харківському видавництві «Фоліо» вийшов чотиритомник  творів Леся. У 2000-х його п’єси почали оживати на театральних підмостках. Епічна трагедія «Павлік Морозов», написана 1993 року, була поставлена на сцені київського кінотеатру «Кінопанорама»^. А у 2012 році відбулися покази вистави «Сни Васіліси Єгоровни». Режисером обох постановок став Андрій Крітенко, український театральний режисер, який наразі працює у Німеччині.

За словами самого Леся, усі твори він пише ручкою на папері:

Як дебіл, так – безсмертним гусячим пером…

Радити щось прочитати чи послухати, не насмілимося. Тут вже на смак та колір, як говорять, фломастери різні.

Відео з концерту дивіться нижче.

Использованные материалы: Первый Криворожский, google.ua