Колодій – суто українське свято, якому немає аналогів у інших народів

Колодій, за віруваннями наших предків,  — бог і опікун шлюбу. Українці дали святу Колодія чимало назв: Масниця, Запусти, Пущене, Останній сиропусний тиждень, Сирниця, власне Колодій, Колодка, Масляна, а ще Бабське свято та Сирна неділя. Але аж ніяк не Масляниця – це калька з російської мови – так у радянські часи називали тиждень перед Великим постом. 
Святкування Масниці в Україні починається за тиждень до Великого посту, який своєю чергою розпочнеться за 7 тижнів до Великодня. Це низка переважно жартівливих обрядових дійств на честь весняного пробудження природи. У наш час переважна більшість регіонів України залишила лише один елемент святкування – їжу.

У 2023 році Великдень випадає на 16 квітня, а це означає, що Колодій цьогоріч розпочнеться в понеділок, 20 лютого. Закінчиться він неділю, 26 лютого.

Історія

Українське свято Колодія існувало ще у праслов’янські часи, до хрещення Київської Русі. Головним обрядом, приуроченим до Масниці, були «колодки». 

Перші згадки про Масницю в календарях предків датовані ІV століттям нашої ери. До початку XVII століття Масниця святкувалася протягом трьох тижнів.

Перший тиждень — Всеїдний — м’ясо можна було їсти хоч і щодня.
Другий називали Переступним або Рябим — також дозволялось споживати м’ясо (крім середи та п’ятниці).
Третій тиждень називався Сиропусним. Це вже власне Колодій чи Масляна. Його святкували на широку ногу.
В останній день Масниці - «Прощену неділю» — люди просили один в одного взаємного прощення за образи, що були завдані навмисно чи невільно. Коли люди зустрічалися на вулиці, мали тричі низько вклонитися одне одному й сказали: “Пробач мене!”. Й у відповідь люди казали: “Бог пробачить”.

Святкування Масляної змінилось із появою християнства. А от вже у Київській Русі свято набуло релігійного змісту. Втім, переважна більшість традицій залишилася незмінною. Так було до приходу радянської влади. Воно втратило все українське, що мало століттями. 

Традиції гулянь

Традиції, пов'язані з назвами святкування, мають найдавніше коріння — воно сягає  доби Трипільської культури. На масничному тижні був звичай прив'язувати колодки тим дівчатам і хлопцям, хто ще був без пари. Як би дивно це не звучало у наш час. Для цього потрібен був дерев’яний брусок, поліно чи й просто палиця. Гуляння були цілий тиждень.

В понеділок зранку одружені жінки збиралися у шинку. Там вони готували всілякі витребеньки. Хтось із молодиць брав із собою до корчми полінце чи палицю – то й була «колодка». Її «одягали» у полотно, імітуючи сповивання дитятка. Так «народжувався» один з основних елементів свята.

Далі кожен день присвячували традиційному на той життєвому циклу людини.  У понеділок «колодка народжувалась», у вівторок – «охрещувалась», у середу справляли «похрестини». Цього дня можна було долучитися до гулянь дозволяли навіть неодруженим і маленьким дітям. Тож це був найбільш пишний день. У четвер та колодка вже й «помирала», а в п`ятницю «колодку хоронили», у суботу - «оплакували», а вже у неділю відбувалось завершення життєвої долі цієї «людини». Все це мало винятково жартівливий характер. 

 

Опудало – чи існувало воно в Україні

Традиційним завершенням гулянь на Масницю було ніби спалення величезного опудала Зими. Насправді ж такої традиції в Україні не було. Вона прийшла у часи СРСР, коли вдала намагалася знищити все питомо українське. В Росії дійсно на їхню Масляницю  спалювали опудало Зими. Але у них інший клімат – у березні ще багато снігу і морози, а в Україні в цей час зазвичай вже наставала весна. 

Традиція когось або щось палити могла з’явитися через іншу традицію — ставити Коструба. Це таке опудало, яке у давнину українські селяни ставили під час сніжних зим на роздоріжжі — так подорожні знали, куди їм повертати. Навесні, коли сніг сходив, його, як сміття, палили. 

Жінки VS чоловіки

Жінки, які у шлюбі нещодавно, прив’язували колодку до тіла неодруженим парубкам та дівчатам. Таким чином ніби карали тих, хто не знайшов собі пару торік. Наші предки вірили, що бог і опікун шлюбу Колодій був добрим до тих, хто створював родини — дарував закоханим парам дітей, достаток і многії літа.

Усі, хто не мав пари та брав участь у гуляннях, могли відкупитися від носіння колоди: в хід йшли кольорові стрічки (кісники), танці, їжі, пісні, напої та монети. Тож усі, хто планував брати участь у дійстві, заздалегідь мали попіклуватися про так званого «відкупного». Якщо монет, їжі, а чи й духовного відкупного (пісні, чи танцю) вистачало, молодиці ту колодку відв’язували. Самому зняти її не можна було. 

У сучасному суспільстві важко уявити, щоб люди однієї статі командували іншими, але раніше це було нормою. Особливо на свято Колодія або його називали ще Бабським тижнем – чоловіки мали беззастережно слухатися жінок. А вони своєю чергою гуляли та веселилися, бо ж за повір’ями не можна було робити складну домашню роботу – шити, вишивати, в’язати, ткати, рубати, прясти конопель, білити тощо. 

Що заведено їсти

За тиждень до посту наші предки, вочевидь, хотіли наїстися жирної їжі наперед. Хоча це і неможливо. Усі сім днів святкувань українці могли їсти те, чого завжди на наших теренах було вдосталь: масло, яйця та молочні продукти. Не дозволялося їсти м’ясо, тільки рибу. 

Основною стравою у ці дні були звичайні українські вареники. Їхня форма символізувала молодий Місяць. Начиняли вареники солодким або солоним сиром, заздалегідь приготованим щавлем та іншою зеленню, пізніше – ягодами. 

Оскільки молока в українських селян, як правило, було вдосталь, готували налисники, сирники, сирні баби, налисники, ліниві, галушки. Заможні родини варили їх на молоці. 

А вже із самого молока до столу було заведено подавати кисломолочні страви: 
ряжанку, колотуху, розтирачку. 

Отже, наше українське свято Колодій існувало в Україні ще з часів Трипільської культури. Як бачимо, воно змінилось з  впровадженням християнства у часи Київської Русі і зміни тривають й нині, відповідно до  сучасних умов та викликів.

Як і переважна більшість народних свят та звичаїв, свято Колодія набуло християнського релігійного змісту, лише деякі традиції святкування залишились незмінними.
Щиро вітаємо зі святом Масниці, з нашим українським Колодієм! Бажаємо вдосталь наїстися солодких вареників та інших наїдків!

Пам’ятаймо та поважаймо прадідівські українські традиції та цінуймо своє, українське.

 

Фотографій чи картин автентичного святкування Масниці чи Колодія майже не збереглося з плином часу та через те, що ті архіви, які й були, ретельно приховувалися радянською владою, а часто  й знищувалися. У матеріалі редакція використовує світлини, які бодай віддалено нагадують саме українські святкування Колодія.

Использованные материалы: Первый Криворожский. Фото з Pinterest та з сайту Mamajevasloboda.